За словами Кислиці, досліджувати та знайти правду нелегітимного постійного представництва РФ в Раді ООН виявилося непростим завданням. Після свого призначення на посаду постпреда України в ООН він дізнався від колег, що питання російського членства "не було достатньо вивчене" і для багатьох є "старим". Переглядати його, говорить Кислиця, ніхто не бажав. Крім того, Київ більше 20 років, до початку російської агресії 2014 року, не піднімав це питання.
"Тому, з одного боку, ми зробили багато, щоб усім нагадати про ті події. З іншого – немає реального прогресу, оскільки вся система створена таким чином, щоб права та повноваження постійних членів Ради безпеки ніколи не ставились під сумнів. І між постійними членами навіть в умовах повномасштабної агресії існує "кругова порука". Адже ніхто з них не готовий відкривати досьє про права та повноваження постійних членів. Це може запустити процес перегляду прав і повноважень усіх постійних членів. І ця організація не зможе існувати, якщо у Сполучених Штатів відберуть право вето", – пояснив дипломат.
Отримати документи про те, як Росія стала постійним членом ООН, виявилося неможливим, їх передачі відмовляли через те, що частина з них є таємною, розповів він. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Кислиця під час засідання попросив генсека ООН надати копію документів, до яких не мав доступу, йдеться в інтерв'ю. Зокрема, один з останніх меморандумів юридичного радника ООН тодішньому генеральному секретарю Хав'єру Пересу де Куельяру.
"Здається, це було 18 грудня 1991 року, коли юридичний радник ООН описав три варіанти можливого розвитку подій. І всі три варіанти передбачали голосування в Раді безпеки та Генеральній Асамблеї. Чого, як ми всі знаємо, не сталося", – підкреслив Кислиця. Він додав, що "треба визнати і відповідальність України", оскільки делегація на чолі з уже обраним президентом України Леонідом Кравчуком погодилася на те, щоб РФ зайняла місце Радянського Союзу в ООН.
"Це сталося в Алмати, і Борис Єльцин разом зі своїм міністром Козиревим розіграли майже театральну постановку. Тому що в кінці засідання Єльцин говорить: "А тут, колеги, ще у нас залишився питання про постійне членство. Мій міністр Козирев підготував проект рішення з цього приводу". А Козирев говорить: "Борис Миколайович, вибачте, забув підготувати необхідну кількість текстів". І всі почали, мовляв, Борис Миколайович, не сердьтеся, ми ж усі згодні. Тобто було ухвалено рішення, при тому що лідери країн навіть не мали остаточного тексту. А в кімнаті не було українських дипломатів. Росіяни боялися, що українці і білоруси зірвуть плани. Вони знали, якщо це рішення не буде формально ухвалено лідерами і опуститься на експертний рівень, то невідомо, чи буде воно ухвалено. А час йшов на години. Радянський Союз ось-ось мав припинити своє існування. Рішення було ухвалено. І тут, у штаб-квартирі ООН, генсек де Куельяр дуже допоміг московській місії. У нього також залишалися лічені дні на посаді. Саме він дав вказівку секретаріату просто поміняти всі таблички з СРСР на Росію. І таблички замінили", – підкреслив постпред.
Він зазначив, що, незважаючи на згоду тодішнього керівництва України на зайняття Росією місця Радянського Союзу, стандартні процедури ООН не повинні були бути замінені. Глава Ради безпеки повинен був організувати засідання та дискусію на цю тему. Однак головою тоді був радянський, а згодом російський посол Юлій Воронцов, тому жодних дискусій під своїм головуванням у грудні 1991 року він не організував. Їх не було й у січні 1992 року, під час головування у Раді безпеки Великобританії, підсумував Кислиця.
"Росіяни не приховують того факту, що восени – взимку 1991 року між ними та американцями проходили активні консультації. І той же посол Воронцов визнає у своїх спогадах, що саме американські юристи придумали формулу про продовження, а не правонаступництво. Тому тут питання не лише в обсязі прав і повноважень постійних членів. І в тому, що не було політичної можливості, щоб Вашингтон, Париж чи Лондон погодилися відкривати це досьє. Тут питання і в тому, що хтось повинен проявити сміливість і визнати, що тодішні дії американських юристів і дипломатів, політичного керівництва країни були неправильними", – сказав Кислиця, додавши, що "кожен повинен взяти на себе свою частину відповідальності за те, що сталося".
Врешті-решт Кислиця, який був постпредом України в ООН, висловив надію, що "після цієї найбільшої в історії післявоєнної війни в Європі" основи безпеки переглянуть. Це допоможе вирішити, як реформувати організацію, зокрема "знайти спосіб, який не дозволить постійним членам без покарання вести агресивні війни".