Рецензент: Доктор медичних наук, професор Вінницького національного медичного університету Дмитро ДМИТРІЄВ

Сучасна художня література представлена такою кількістю напрямів, стильових течій та жанрів, що може задовольнити смаки навіть найвибагливіших читачів.

Із посиленням впливу інформаційно-комунікаційних технологій на різні сфери життя людини більшого попиту набуває інтернет-література, яка лише починас набирати обертів в сучасному літературному процесі.

Прикметно, що твори інтернет-літератури ще малодослілжені, але вже зараз можна говорити про потужний вплив інформаційного простору, в якому створювався твір та під влив якого перебував сам автор. Саме це, на нашу думку, спричинило явише міждисциплінарності художнього тексту, яке можна простежити на прикладі інтернет-роману «Епоха слави і надії» Євгенія Литвака.

Як вже зазначалося в деяких наукових студіях літературознавців, а саме Тетяни Бондарєвої, в романі присутні такі медичні категорії, як медицина болю, танатологічні мотиви, описані елементи симптоматики термінальних станів героїв роману.

З огляду на те, що автор не ставив на меті науково достовірно описати ці стани з точки зору фізіології, варто розглядати ці категорії, як художній засіб та чинник характеротворення героїв роману.

Євгеній Литвак у своему інтернет-романі досить майстерно використовує танатологічний мотив в різних сюжетних лініях: буквально кожна з трьох частин роману містить епізоди з різними варіаціями на тему смерті. Особливу зацікавленість становить історична частина роману, в якій автор демонструє уявлення стародавніх жителів про життя та смерть не лише, як про медичні категорії, але й як про етичні, філософські, релігійні тощо.

Крім зазначеного више, можна констатувати, що медицина та її складники представлені в трьох частимнах роману по-різному у призмі часу розвитку подій. У першій та третій частинах (де події розгортаються у сучасному світі) можемо простежити хворобливі та патологічні стани героїв: хвороба Бехтерева, епілепсія в одного з героїв, порушення свідомості, травми голови, психічні розлади та суїцидальна поведінка тощо.

Стосовно другої частини, то можемо стверджувати, що авторові вдалося передати все перераховане вище в призмі іншої епохи: це й існування некромантів (що не може не мати стосунок до танатології), і вірування в ефективність нетрадиційної медицини (наприклад, в лікувальні властивості кореня мандрагори чи дієвість мантри на рівні заговору), і вірування в те, що людська свідомість може керувати внутрішніми фізіологічними процесами до настання летаргії тощо.

Разом з тим, в романі є низка недоліків та неточностей: необгрунтованою видається суїцидальна поведінка Альприма та Соломона, яка не простежувалася на рівні симптоматики чи зміни психічного стану героїв ні в діалогах, ні в поведінці перед самогубством. Також мало описано механізм свідомого переходу зі стану неспання до летаргії.

Висловлені зауваження ніяк не впливають на загальну художню вартість тексту. В цілому, медичні категорії в романі використані доцільно та з художнім переосмисленням, що свідчить про тривалу та потужну підготовчу роботу автора.

Рецензент: Доктор медичних наук, професор Вінницького національного медичного університету Дмитро ДМИТРІЄВ